Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

Contents

  • 1 Загальні дані
  • 2 Будова скелета
    • 2.1 Скелет голови (череп)
    • 2.2 Скелет тулуба
    • 2.3 Скелет кінцівок
  • 3 Значення скелету
  • 4 Хвороби скелету

Скелет дорослої людини складається приблизно з 200—210 кісток, хоча на початку життя їхня кількість становить 265—270. З розвитком організму деякі кістки зростаються, тому і кількість поступово зменшується.

Скелет людини складається з 3 частин: скелету голови (черепа), тулуба та кінцівок. До складу скелету тулуба відносяться хребет та грудна клітка. В склад скелету кінцівок входять верхні та нижні кінцівки, а також їхні пояси.

Скелет голови (череп) Edit

Череп людини складається з 2 відділів:

  • мозковий — утворений 8 кістками (парні скроневі та тім’яні кістки, непарні лобова, потилична, клиноподібна та решітчаста;
  • лицьовий — утворений 15 кістками (парні верхньощелепні, носові, слізні, виличні, піднебінні, нижньоносові, а також непарні нижньощелепна, леміш, під’язикова).

Потилична кістка має великий потиличний отвір, через який порожнина черепа з’єднана із спинномозковим каналом. У скроневій кістці є отвір зовнішнього слухового проходу. У кістках основи черепа є також дрібні отвори, через які проходять черепно-мозкові нерви та кровоносні судини.

Скелет тулуба Edit

Скелет тулуба людини складається з 2 частин — хребет та грудна клітка.

Хребет людини утворений 33-34 хребцями, поділеними на 5 відділів:

  • шийний відділ (7 хребців) — перший хребець (атлант) з’єднує хребет з черепом;
  • грудний відділ (12 хребців) — від кожного хребця відростає пара ребер;
  • поперековий відділ (5 хребців)
  • крижовий відділ (4-5 хребців) — хребці зрослись в одну кістку
  • куприковий відділ (4-5 хребців)

Кожен хребець складається з тіла та дуги, від якої відходять декілька відростків. Тіло хребців і дуги складають хребцеві отвори, які утворюють хребетний канал, де міститься спинний мозок. Хребці з’єднуються між собою за допомогою волокнистого хряща, що надає хребту гнучкості та еластичності.

Грудна клітка утворена ребрами та грудниною. Людина має 12 пар ребер, з яких перші 7 пар з’єднані безпосередньо з грудниною, наступні 3 прикріплюються до хрящів вищих ребер, а останні 2 пари розташовані вільно. Груднина розташована попереду грудної клітки і виконує важливу функцію — скріплює ребра між собою.

Скелет кінцівок Edit

Людина має 2 пари кінцівок — пару верхніх та пару нижніх. Верхні кінцівки називаються руками, а нижні — ногами.

Скелет верхніх кінцівок складаються з 2 частин:

  • пояс верхній кінцівок — утворений парними кістками лопаток та з’єднаних з ними ключицями;
  • вільні верхні кінцівки — утворені з 3 відділів:
    • плече — утворене плечовою кісткою, з’єднаною з лопаткою;
    • передпліччя — утворене ліктьовою та променевою кістками;
    • кисть — утворена кістками зап’ястка, п’ястка та фаланг пальців руки.

Скелет нижніх кінцівок складається з 2 частин:

  • пояс нижніх кінцівок — утворений парними тазовими (зрослі лобкові, сідничні та клубові кістки) та крижовою кістками;
  • вільні нижні кінцівки — утворені з 3 відділів:
    • стегно — утворене стегновою кісткою;
    • гомілка — утворена великою та малою гомілковою кістками;
    • стопа — утворена кістками заплесна (разом з п’ятковою кісткою), плесна та фаланг пальців ноги.

Скелет людини виконує важливі функції в процесах життєдіяльності. Насамперед, хребет та скелет кінцівок виконують опорно-рухові функції. Завдяки хребту людина має поставу. Череп захищає від пошкоджень головний мозок людини, а хребет — спинний мозок. Грудна клітка прикриває важливі внутрішні органи — серце та легені. Позад груднини знаходиться вилочкова залоза, яка відповідає за імунітет людини. Тазові кістки оберігають від пошкоджень важливі репродуктивні органи.

Хребет природно має 4 вигини — шийний та поперековий відділи спрямовані вперед, а грудний та крижовий назад. Але в молодому віці хребет має здатність викривлятись. Серед поширених хвороб хребта виділяють:

  • сколіоз — викривлення вбік;
  • кіфоз — викривлення назад;
  • лордоз — викривлення вперед.

Досить важливою хворобою людини є плоскостопість — зниження склепіння кісток стопи, що призводить до великої болі, тяжкості ходіння та затискання кровоносних судин.

Posted by: admin in Кістково-м’язова система 07.02.2012 0 48502 Переглядів

Череп являє собою скелет голови, складається з 23 кісток, які утворюють два відділи: мозковий і лицевий. Мозковий череп виконує захисну функцію, в його порожнині міститься го­ловний мозок. Кістки лицевого черепа утворюють ямки й порож­нини для органів слуху, зору, нюху, а також початкових відділів органів дихання і травлення.

Мозковий череп має основу й склепіння. Кістки склепіння ма­ють особливу будову. Кожна кістка складається із зовнішньої та внутрішньої пластинок компактної речовини, між якими міститься губчаста речовина з комірками, заповненими червоним кістковим мозком. Внутрішня пластинка компактної речовини, яка прилягає безпосередньо до мозку, називається склоподібною. У разі травм черепа вона тріскається на дрібні шматочки й може ушкоджувати судини мозку.

Мозковий череп. До складу мозкового черепа входить 8 кісток — 2 парні (2 тім’яні, 2 скроневі) та 4 непарні (лобова, решітчаста, клиноподібна й потилична).

Тім’яна кістка парна, широка, має дві поверхні (зовнішню та внутрішню) та чотири краї. Верхніми зубча­стими краями обидві тім’яні кістки з’єднуються стріловим швом.

Передні краї з’єднуються з лобовою кісткою вінцевим швом. Задні краї тім’яних кісток з’єднуються з потиличною кісткою, утворюю­чи лямбдоподібний шов. Бічні краї разом зі скроневими кістками утворюють лускоподібний шов. Тім’яна кістка має чотири кути: передньоверхній — лобовий; верхньозадній — потиличний, перед-ньонижній — клиноподібний і задньонижній — соскоподібний. Мозкова поверхня кістки має пальцеподібні втиснення й артері­альні борозни. Зовнішня поверхня тім’яної кістки опукла, має дугоподібну вискову лінію, до якої кріпиться жувальний м’яз. Посе­редині кістки є тім’яний горб: у немовлят він добре виражений, а у дорослих згладжений і являє собою незначне підвищення.

Скронева кістка парна, розміщена в біч­ній частині черепа і є частиною його основи. Ця кістка скла­дається з трьох частин: барабанної, лускоподібної та кам’янистої.

Барабанна частина розміщується в центрі кістки й охоплює знизу, спереду та ззаду слуховий зовнішній отвір, що веде в середнє вухо, розташоване в товщі кам’янистої частини.

Лускоподібна частина частково утворює бічну поверхню скле­піння черепа, на її внутрішній поверхні є пальцеподібні втиснення і борозни — відбитки судин. Верхній край лускоподібної частини з’єднується з тім’яною кісткою, утворюючи лускоподібний шов, а переднім краєм лускоподібна частина з’єднується з великим кри­лом клиноподібної кістки. Від лускоподібної частини в горизон­тальному напрямку відходить виличний відросток, який, з’єдную­чись з виличною кісткою, утворює виличну дугу. Під виличним від­ростком міститься овальна нижньощелепна ямка для зчленування з суглобовим відростком нижньої шелепи. Перед суглобовою поверхнею лускоподібної частини міститься суглобовий горбок.

Читайте также:  Иммуноферментные исследования крови расшифровка

Кам’яниста частина нагадує вид тригранної піраміди, верхівка якої спрямована досередини і вперед. Ця частина скроневої кістки має передню, задню й нижню поверхні. Усередині піраміди місти­ться середнє та внутрішнє вухо. На передній поверхні піраміди є втиснення вузла трійчастого нерва, а ззаду від нього — дугоподібне підвищення. На задній поверхні міститься внутрішній слуховий отвір, який веде у внутрішній слуховий хід, де пролягають лицевий та присінково-завитковий нерви.

На нижній поверхні кам’янистої частини знаходиться зовнішній отвір сонного каналу, де проходить сонна внутрішня артерія. Поряд із цим отвором на нижній поверхні піраміди є глибока яре­мна ямка, обмежена яремною вирізкою.

Між частинами лускоподібною та кам’янистою знаходиться м’язо­во-трубний канал, що проходить в барабанну порожнину. В цьому каналі розміщена хрящова частина слухової труби, яка поєднує носоглотку з порожниною середнього вуха.

Зовні кам’яниста частина має соскоподібний відросток, основою спрямований угору, верхівкою донизу. На внутрішній поверхні соскоподібного відростка є борозна сигмоподібної пазухи, яка про­довжується в борозну поперечної пазухи, що огинає яремний відросток потиличної кістки й доходить до яремного отвору чере­па. Всередині соскоподібного відростка, між перегородками губ­частої речовини, є численні соскоподібні печери, заповнені повіт­рям. Вони сполучаються з середнім вухом. У малих дітей печер зовсім немає, а з’являються вони з віком. У старечому віці печери збільшуються в розмірах за рахунок остеопорозу. Під соскоподібним відростком міститься шилоподібний відросток. Між соскоподібним і шилоподібним відростками є шилососковий отвір, крізь який із порожнини черепа виходить лицевий нерв.

Лобова кістка непарна, в ній розрізня­ють носову частину, або тіло, дві очноямкові частини і луску.

Носова частина розташована посередині лобової кістки, в ній є заповнена повітрям порожнина, яка поділяється перетинкою на дві частини. Ця порожнина з’єднується з середніми носовими ходами. Тому лобову кістку відносять до пневматичних кісток. Тіло лобової кістки на своєму нижньому краї має носові вирізки, які зчленову­ються з носовими кістками. Зовнішня поверхня носової частини міститься в заглибині між бічними поверхнями й лускою.

Лобова луска займає передньоверхню частину черепа і з’єд­нується зубчастим швом із тім’яною кісткою. На бічних поверхнях луска має лобові бугри, які у різних людей виражені неоднаково Лід лобовими буграми є підвищення — надбрівні дуги, між якими лежить надперенісся.

Очноямкові частини лобової кістки, розташовані під надбрівни­ми дугами, утворюють верхню частину орбіти. В бічному відділі стінки орбіти, біля основи виличного відростка, розміщена ямка слізної залози, а латеральніше від неї розташована блокова ямка, до неї кріпиться невеличкий хрящ, через який перекидається сухо­жилок блокоподібного м’яза. Між очноямковими частинами є гли­бока вирізка, яку заповнює решітчаста пластинка решітчастої кіст­ки.

На внутрішній поверхні луски є пальцеподібні втиснення й під­вищення, а також лобовий гребінь, який, роздвоюючись догори, обмежує борозну стрілової пазухи.

Потилична кістка непарна, складається з чотирьох частин: основної, двох бічних і потиличної луски.

Основна частина, або схил потиличної кістки, лежить спереду великого потиличного отвору. Внутрішня поверхня схилу гладень­ка, а зовнішня — нерівна й посередині має глотковий горбок, до якого прикріплюється один із глоткових м’язів. Схил з’єднується плоским швом із тілом клиноподібної кістки. Ззаду потиличний отвір оточує потилична луска, яка має зубчастий край, зовнішню та внутрішню поверхні. Посередині зовнішньої поверхні луски розта­шована зовнішня потилична горбистість, яка продовжується донизу у вигляді гребеня. В обидва боки від потиличного гребеня відходять верхні та нижні вийні лінії, до яких прикріплюються потиличні м язи. На внутрішній, або мозковій, поверхні луски є хрестоподібне підвищення, по ходу якого пролягають борозни поперечної пазухи, а догори йде борозна верхньої сагітальної пазухи, що є від­тисненням венозних пазух твердої мозкової оболонки. Від хресто­подібного підвищення вниз до великого отвору йде внутрішній поти­личний гребінь. З боків потиличний отвір оточують бічні частини кіст­ки, на нижній поверхні яких є по суглобовому виростку, ними потилична кістка з’єднується з І шийним хребцем — атлантом. Над виростками розташовані під’язикові канали. По латеральному краю бічних частин є глибока яремна вирізка, обмежена яремним від­ростком. Яремна вирізка разом із яремною ямкою кам’янистої час­тини скроневої кістки обмежують яремний отвір.

Решітчаста кістка непарна, належить ча­стково до кісток мозкового та лицевого черепа. Мозковою части ­ною кістки є решітчаста пластинка, яка займає горизонтальне положення між очноямковими частинами лобової кістки. Крізь її численні отвори проходять у порожнину черепа нюхові нерви. Вго­ру від пластинки спрямований півнячий гребінь, а вниз — перпендикулярна пластинка, що ділить у верхній частині носову порожнину на праву та ліву половини, тобто ця пластинка є верхньою части­ною перегородки носа. По боках перпендикулярної пластинки роз­ташовані решітчасті лабіринти, побудовані з невеликих решітчас­тих клітин, наповнених повітрям. Бічні стінки лабіринта оточені очноямковою пластинкою, яка утворює медіальну поверхню орбі­ти. Від медіальної поверхні решітчастих лабіринтів відходять плас­тинки, що утворюють верхню та середню носові раковини.

Клиноподібна кістка непарна, займає Центральне положення серед кісток основи черепа. Вона скла­дається з тіла і трьох пар відростків, належить до повітроносних, пневматизованих. До тіла спереду приєднуються малі крила, збоку — великі, знизу — крилоподібні відростки. Тіло клиноподібної кіст­ки має порожнину — клиноподібну пазуху, заповнену повітрям, яке заходить крізь два отвори на передній поверхні тіла. Клиноподібна пазуха розділена на дві частини, якими вона сполучається з носо­вою порожниною. Верхня поверхня тіла має заглиблення — туре­цьке сідло, на дні якого є ямка, де залягає гіпофіз. Спереду ямки є горбок сідла, а позаду — виступ у вигляді пластинки, що має назву спинки турецького сідла. Від тіла трохи догори й латерально відхо­дять малі крила, які частково утворюють верхню стінку орбіт. Біля основи крил проходять зорові канали. З обох боків тіла відходять великі крила. В їхній основі розташовані круглі, овальні й остисті отвори, крізь які проходять гілки трійчастого нерва й середня арте­рія великого мозку. Передня поверхня великого крила утворює біч­ну стінку орбіти. Зовнішня вискова і підвискова стінки входять до складу вискової та підвискової заглибин черепа. Між великими й малими крилами є верхня очноямкова щілина, яка сполучає по­рожнину черепа з орбітою. Крізь неї проходять очна артерія й гіл­ки трійчастого нерва. Крилоподібний відросток складається з бічної та медіальної пластинок. Між ними є крилоподібна ямка. В основі крилоподібного відростка спереду назад проходить крилоподібний канал. Спереду крилоподібні відростки з’єднуються з тілом верх­ньої щелепи. До крилоподібних відростків прикріплюються жу­вальні м’язи.

Читайте также:  Как часто давать регидрон ребенку при рвоте

Череп человека выполняет функцию сохранности основного органа человеческого тела–мозга, который является центральной нервной системой всего организма. Строение черепной коробки эволюционно обязано быть прочным, но гибким, в отношении передач данных от тела к мозгу.

Его кости имеют множество переплетений и лабиринтов, удерживающие органы связи с окружающей средой и достаточную прочность, чтобы обеспечивать максимальную протекцию от внешних механических воздействий. На фото с описанием в статье изображены крупные и малые участки черепа и их соотношение друг с другом.

Анатомия — строение черепа

Строение черепной коробки состоит из двух основных зон: лицевые кости и мозговой отдел. В лицевых костях расположены органы, связующие человека с миром: зрение, обоняние, дыхание, слух, речь. Конструкция черепа включает 23 кости, 8 из них имеют пару по обеим сторонам головы, 7 – не имеют.

7 костей из общего числа, относящиеся к органам чувств, обеспечивают прочность черепа без дополнительного утяжеления за счет нестандартной формы и считаются воздухоносными.

Затылочная кость

Строение черепа человека (фото с описанием поможет сориентироваться в анатомическом расположении костей) включает одну из самых крупных костей – затылочную. Представляет она из себя плоскую, округлую правильной формы кость, имеющую широкое отверстие для позвоночного столба. Снаружи она выпукла, внутри – вогнута.

Это непарная кость и включает в себя 4 отдела, окружающие данное отверстие:

  • базилярную часть — впереди от отверстия для позвоночного столба (если смотреть на череп «лицом»);
  • две латеральные части, располагающиеся по сторонам от столба;
  • затылочная чешуя располагается позади от столба.

Базилярная часть имеет 4 угла и спереди переходит в клиновидный отдел, крепясь к кости с помощью хрящевого нароста. А латеральные части сливаются с височными, также соединяясь хрящевой тканью. Они располагаются вдоль позвоночного столба с обратной стороны, перетекая впереди в базилярную часть, сзади – в затылочную чешую. По мере перехода с края затылка к центру черепа, она утончается.

Клиновидная кость

Клиновидная кость спрятана внутри головы и имеет квадратную форму. По сторонам от нее разрастаются отростки кости. Сзади она переходит в затылочную, благодаря хрящевой ткани, которая со временем окостеневает, превращается в единую кость. Спереди от центральной части клиновидного кости существует небольшая выемка, рассчитанная на расположение гипофиза.

С передней стороны от отверстия для гипофиза, с каждой из его сторон существует еще два крошечных отверстия для проходящих нервов и глазной артерии. С обратной стороны клиновидная кость смотрит на носовую область, которая является скрытой носовой стенкой.

С обеих сторон от центра находятся дырочки, соединяющие нос с центральной системой. С той же стороны клиновидной кости, обе стороны отростки являются задними стенками глазниц. Эти отростки имею по определенное количество отверстий, которые служат проходами для нервов и сосудов ЦНС. Снизу отростки крепятся к небу.

Лобная кость

Вторая самая крупная черепная зона округлой формы, начинается с темени и оканчивается в середине глазниц, захватывая часть набора костей, формирующих нос. Это сплошная кость с обеих сторон, имеющая с внешней стороны надбровные дуги, надпереносье и лобные бугры. Лобная кость включает надвисочные дуги, и промежуток, захватывающую височную долю.

С внутренней стороны кость усыпана бороздками от прилегающих вен, ее центральную часть рассекает впадина от сагиттального синуса. В зоне надпереносья имеются отверстия, открывающие доступ в лобную пазуху, между ними расположена носовая кость. Лобная доля является сплошной, беспарной, преходящей в теменную, через венечный шов. По бокам она сливается с клиновидной и скуловой костями.

Решетчатая кость

Строение черепа человека (на фото с описанием показаны части решетчатой кости) включает еще одну кость, располагающуюся внутри черепного набора костей. Эта небольшая косточка принадлежит к ряду носовых.

Она включает в свою конструкцию верхушку с наростом, именуемый «петушиный гребень», имеющий по бокам «петушиные крылья» и низ, входящий в состав формирования носа. С разных сторон от «петушиного гребня», вдоль них, располагаются многочисленные отверстия для проходящих в мозг нервов.

По бокам «петушиных крыльев» размещаются плоские области, образующие части глазных впадин. В этих кусочках также располагаются по 1 сквозному ходу для сосудов. Низ решётчатой кости заполнен множеством каналов, визуально напоминающих лабиринт.

Сошник

Еще одна костная непарная пластина лицевого набора костей, формирующая перегородку носа, в паре с решётчатой костью. Она выглядит как трапециевидная плоская удлиненная косточка, которая к верху раздваивается на два лепестка, сливаясь в этом районе с клиновидной костью. Нижняя область соединяется верхнечелюстным отростком и нёбом.

Сошник состоит из 4 основных сторон:

  • небный;
  • решётчатый;
  • левый;
  • свободный.

Височная кость

Череп человека включает в свое строение парную кость, именуемую височной (как указано на фото с описанием). По бокам черепа из височных костей торчит скуловой отросток, являющийся ориентиром при рассмотрении одного из кусочков височной кости.

Внутри строения выпирает отросток, именуемый «пирамидой». Эта форма визуально похожа на морскую раковину. Ее поверхности включает два сквозных прохода для каменистых нервов.

На вершине «пирамиды» находится полость слухового канала, выходящего в сонный в нижней костной части, расположенного у подножья скулового отростка. Там же рассекает кость лицевой нерв также выходящий в нижней части височной конструкции.

С наружной части, под отростком, располагается барабанная часть, относящаяся к ушной зоне и ямочка для крепления нижней челюсти. Внизу височной части проходят бороздки для языкоглоточного и блуждающего нерва. Там же размещается широкий выход для сонной артерии. Кость находится на периферии трех Костей — теменной, клиновидной и затылосной.

Читайте также:  После родов не чувствую позывов к мочеиспусканию

Теменная кость

Данная часть имеет свою пару и размещается в зоне черепного свода. Через обе ее части проходит сагиттальный шов. С затылочной частью она соединяется ламбдовидным швом, с лобной – венечным. С боковых сторон теменной кости проходят височные кости. Строение теменной кости сплошное, снаружи выпуклая часть, изнутри — и вогнутая.

Она включает 4 стороны:

  • сагиттальную;
  • затылочную;
  • чешуйчатую;
  • лобную.

Внутри она осыпана бороздками от мозговых извилин и сосудов. С сагиттальной части, в центре, расположено теменное отверстие. На внешней стороне расположены две височные полосы.

Нижняя носовая раковина

Строение черепа человека на фото с описанием можно увидеть в мельчайших деталях. Он включает небольшую кость, участвующую в образовании назальных отростков.

Форма ее продолговатая, находящаяся в скошенном виде внутри черепа. Своим верхом она касается обратной стороны челюсти и нёба (ее вертикальной части), а низом — верхнего нёба (прямой части).Другой верхний край является частью слезной кости. Под косточкой размещается нижний носовой ход.

Слезная кость

Парная кость, находящаяся в черепе, за носом.

Имеет кубовидную форму, соединяющуюся с соседними костными отделами со всех 6 сторон:

  • с лобным;
  • с решётчатой костью;
  • с верхней челюстью;
  • по бокам дополняет часть глазниц.

Слезная кость приходится малой частью глаза и пазухи носа. Задняя уплощенная часть кости имеет гребешок, передняя утонченная – борозду от слезного канала. Со стороны глазницы существует ямка для слезного мешка. Она переходит в основной носослезный канал.

Носовая кость

Строение черепа человека (на фото с описанием можно ознакомиться с более детальным строением) включает совокупность крупных и мелких костей, выполняющих одну функцию, в данном случае дыхательную. Носовая кость -эта миниатюрная пластина, дополняющая костное формирование носа, наряду со слезной.

Она вырастает из лобной и переходит в верхнюю челюсть. Кость имеет свою пару и по форме напоминает согнутую прямоугольную пластину. Ее части сходятся посредине благодаря межносовому шву. Верхний кончик слегка вздернут при переходе в лобную зону.

На поверхности носовой кости с обратной стороны имеется впадина от решётчатого нерва. Нижняя часть соединяется с верхней челюстью хрящами, формирующими нос живого человека.

Верхняя челюсть

Парная лицевая кость на носу. Ее шов начинается между двух передних зубов и оканчивается на переносице. Твердое образование имеет отношение к воздухоносным. Благодаря имеющимся в ней носовым пазухам, оно принимает участие в дыхании. Нижняя часть включает верхний ряд зубов и нёбо.

В составе имеются 4 поверхности:

  • переднюю;
  • подвисочную
  • нозальную;
  • глазничную.

Под глазницами, с обеих сторон верхнечелюстного отростка располагаются сквозные проходы, пронизываемые тройничными нервами. Образование входит в формирование глазниц, занимая большую ее часть.

Также она занимает значительный участок твердого неба, где и переходит в клиновидную кость. Между клиновидной и верхнечелюстной костью, в глазницах, имеются глазные расщелины. В подглазничной зоне челюсть под скосом переходит в скуловое образование, в районе переносицы – в лобное.

Небная кость

Парная кость, входящая в набор лицевых костей. Состоит она из тонких, хрупких стенок, формируя основной раздел неба, соединяющийся в верхней челюсти. Задняя ее часть включена в состав носовой стенки.

Кость сформирована в виде пластины с двумя краями, один из которых идет перпендикулярно другому под прямым углом. Перпендикулярная ее часть прилегает к клиновидной кости, горизонтальная – является частью внутреннего неба.

Скуловая кость

Парная маленькая кость, участвующая в образовании глазницы, берущая на себя функцию поддержания глаза и распределения давления во время жевания пищи. Скуловая кость является большей частью щеки, за счет дугообразного внешнего выступа.

Верхний ее отросток переходит в отдел лба, боковой и нижний в верхнюю челюсть. Сзади она встречается со скуловым отростком височного образования.
Над скуловым бугром расположен сквозной проход, через него протягивается скуловой нерв.

Кость имеет 3 поверхности:

  • латеральную;
  • височную;
  • глазничную.

Нижняя челюсть

Непарная, неправильной структуры кость, включающая подбородок и альвеолярную часть – нижний ряд зубов. Головками нижней челюсти крепится к височной кости. Ее форма имеет 3 части: корпус и 2 ветви. Фронтальная область имеет два сквозных хода по бокам, под клыками, для прохождения сухожилий, отвечающих за работу нижней челюсти.

Ветвь, на своей вершине, перетекает в две других возвышенности – мыщелковый кончик и венечный, соединенные дугообразной выемкой, вогнутой внутрь ветви. С обратной стороны челюсть имеет бороздки от челюстноподъязычных суставов и проход, ведущий внутрь челюсти.

Подъязычная кость

Небольшая сплошная кость, находящаяся под языком, водящая в систему речевого аппарата и работу нижней челюсти. Это независимая часть, не срастающаяся с остальными костями, крепящаяся к тканям за счет суставов и мышц. Располагается она под нижней челюстью в начале гортанного столба, ее передняя часть размещается на одной оси с окончанием коренных зубов.

Форма ее напоминает подкову. Структура кости состоит из основной пластины, имеющей справа и слева длинные и мелкие рога. С верхними рогами основная часть соединяется хрящевой тканью, малые растут из самого тела кости. Крупные рога крепятся к гортанному хрящу.

Движения подъязычной кости обусловлены работой языковых мышц, которые заставляют ее менять положение в момент речи и пережевывания пищи.

Система развития черепа, таким как мы его знаем на данном этапе эволюции, предоставила человеку возможность носить с собой важные элементы, участвующие в коммуникации, сохранении данных, анализе и других процессах, которые вмещаются всего в одну часть тела – голову.

Человеческий череп имеет уникальное строение в отличие от строения черепа других млекопитающих — только у разумного существа мозговой отдел находится выше лицевого.

Институт анатомии человека посвятил целый раздел изучению строения черепа, который получил название краниология, широко использующийся в антропологии. На фото с описанием указана эволюция черепа человека до настоящих времен.

Оформление статьи: Мила Фридан

Видео про анатомию черепа человека

Анатомия костей черепа:

Ссылка на основную публикацию
Череп в целом анатомия кратко
«Анатомия черепа» Скелет головы (череп) разделяется на кости мозгового и лицевого черепа. Внутри черепа имеется полость, в которой расположен головной...
Через какое время рассасываются нитки на швах
Как правило, родив малыша, новоиспеченная родительница чувствует с одной стороны невероятное облегчение, а с другой — практически сразу погружается в...
Через какое время тетурам выводится из организма
Тетурам Инструкция по применению Цена на Тетурам от 292.90 руб. в Черкесске Купить Тетурам в Черкесске можно в интернет-магазине Apteka.ru...
Череп для изучения анатомии
Череп как целое Отдельные кости черепа, соединяясь между собой, образуют сложный и весьма совершенный череп человека разумного, структура которого идеально...
Adblock detector